Модель громадсько активної школи
Школа – це простір життя дитини; тут вона не
готується до життя, а живе. Тому важливо вибудувати навчально-виховний простір
так, щоб він сприяв становленню особистості як творця і проектувальника життя.
Проектуючи своє творче життя особистість оволодіває не лише необхідними
знаннями, але й компетентністю. Компетентне ставлення особистості до життя
означає потребу в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації у різних видах
діяльності.
Учень
школи – це неповторна особистість, центр усієї навчально-виховної діяльності
школи.
Учень – той, хто вчиться, пізнає нове, самовдосконалюється,
самостверджується в житті.
Учень – це
- громадянин Вітчизни;
- мешканець села;
- вихованець школи;
- творча індивідуальність.
Випускник школи – це
- особистість, що самовдосконалюється, здатна до
самовизначення і самореалізації;
- здорова особистість;
- людина зорієнтована на головні ідейно-моральні
цінності суспільства;
- громадянин, що бере участь у соціально -
політичному житті країни;
- людина з високим рівнем загальної культури;
- майбутній фахівець;
- сім’янин.
Відповідно до цього формуються життєво важливі
компетенції випускника навчального закладу.
Мета школи:
- Формування особистості, яка здатна свідомо,
активно, творчо впливати на навколишній світ;
- Формування в учнів умінь і навичок ініціативи,
самостійності, ініціативи, віри у свої сили;
- Сприяння виробленню активної життєвої позиції,
прагненню до здійснення громадських дій;
- Залучення учнів до практичної діяльності з
розв’язання проблем поліпшення соціальних умов життя населення;
- Виховання в учнів гуманістичної позиції, що
ґрунтується на загальнолюдських духовних цінностях – любові, доброті,
доброчинності;
- Активізація у членів громади відповідальної
позиції щодо вирішення власних проблем.
Соціально-особистісна
компетентність передбачає, що учень сучасної школи має володіти певними
якостями:
- гнучко адаптуватися в мінливих життєвих
ситуаціях;
- уміння бачити та формувати проблему (в
особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;
- усвідомлювати, де і як саме здобуті знання
можуть бути використані в навколишній дійсності;
- бути здатним генерувати нові ідеї, творчо
мислити;
- самостійно та критично мислити й логічно
викладати свої думки;
- усвідомлювати значення знань у житті людини та
їхню роль у суспільному розвитку.
Вчитель формує дану компетентність завдяки
- вибору завдань, які передбачають для учнів
самостійний пошук їх розв’язання;
- надання учням можливості вибору творчих чи
експериментальних завдань;
- використання самооцінки і взаємооцінки учнів;
- залучення учнів до роботи в групах;
- проведення інтегрованих уроків;
- виховання учнів на прикладі життєвого та
творчого шляху видатних особистостей.
Комунікативна компетентність передбачає, що учень:
- уміє бути комунікабельним, контактним у різних
групах;
- працювати в колективі, у різних галузях,
різних ситуаціях;
- висловлювати та відстоювати власні погляди;
- оцінювати свою поведінку та поведінку інших;
- здатний усвідомлювати власну унікальність і реально
оцінювати свої здібності, можливості;
- здатний до самокритики і самоорганізації.
Дані характеристики сфер компетентності можна
реалізувати при проведенні уроків та в
позаурочний час. Зокрема:
- при проведенні нестандартних уроків,
уроків-змагань, КВК, ділових та рольових ігор;
- при коментуванні проведених експериментів,
розв’язанні задач;
- під час захисту творчих робіт;
- проведення усних журналів, позакласних заходів
- удосконаленні вмінь вести навчальний діалог.
Інформаційна
компетентність передбачає, що учень
уміє:
- грамотно працювати з інформацією (збирати
потрібні факти, аналізувати їх,
- висувати
гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення,
- зіставлення
з аналогічними або альтернативними розв’язаннями,
- встановлювати
статистичні закономірності, робити аргументовані висновки,
- використовувати
їх для вирішення нових проблем),
- використовувати сучасні телекомунікаційні
технології (Інтернет, електронна пошта),
- розрізняти основну та другорядну інформацію.
Це
досягається шляхом:
- залучення вчителем додаткової інформації у
процесі вивчення навчального матеріалу;
- стимулювання учнів до використання додаткової
інформації;
- активною співпрацею з шкільною та районною
бібліотеками;
- використання малюнків, таблиць, схем як
джерела інформації та
- складання
схем, таблиць, планів, опорних
конспектів – як результат
- роботи
учнів з інформацією;
- випуск шкільних стінних газет, інформаційних
вісників;
- навчанню дітей інформаційному прогнозуванню.
Професійно-трудова компетентність передбачає, що учням властиве:
- свідоме професійне самовизначення;
- володіння практичними вміннями певної
професії;
- вміння оцінювати свої можливості у подальшій
професійній діяльності;
- знання основних положень законодавства про
працю;
- дбайливе ставлення до продуктів людської
діяльності;
- дотримання правил безпеки і естетики праці.
Цього можна досягти:
- високим науковим рівнем викладання;
- використанням творчих завдань;
- залученням учнів до конструювання пристроїв та
обладнання;
- відкриттям профільних класів;
- ознайомлення учнів з основами трудового
законодавства;
- вихованням дбайливого ставлення до шкільного
та громадського майна;
- виховання в учнів почуття прекрасного
Загальнокультурна компетентність передбачає, що учень:
- має знання культурних та духовних цінностей
українського народу;
- гармонійно взаємодіє з природою;
- уміє визначати своє місце і роль у навколишньому
світі, родині, колективі, державі;
- орієнтується на успіх, позитивне ставлення до
себе;
- усвідомлює свої права, потреби, пріоритети;
- має національні та загальнолюдські прагнення,
патріотичні якості, здатність до толерантності;
- освоєння на сучасному рівні політичних,
економічних, правових знань;
- проявляє інтерес до історії людства, окремої
людини;
- виявляє готовність подати допомогу товаришам у
складних ситуаціях.
Психолого-валеологічна компетентність передбачає:
- знання учнем особливостей свого темпераменту і
характеру;
- прагнення до фізичної досконалості, здорового
способу життя;
- відповідальне ставлення до свого життя і
здоров’я як найвищої цінності;
- володіння вміннями і навичками першої медичної
допомоги, основам безпеки життєдіяльності;
- вміння будувати реальні відносини на принципах
взаємодопомоги і любові.
Завдання педагога – допомогти
учневі у побудові індивідуальної траєкторії його освіти. Адже від сучасного
випускника вимагається осмислено діяти у ситуації відбору, грамотно ставити
власну мету і досягати її, діяти продуктивно в освітніх, професійних життєвих
сферах.
| 
